ЧИ ОБОВ’ЯЗКОВО ЗДІЙСНЮВАТИ ПЕРЕОФОРМЛЕННЯ «ПРАВО ПОСТІЙНОГО КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЛЕЮ»?
ЧИ ОБОВ’ЯЗКОВО ЗДІЙСНЮВАТИ ПЕРЕОФОРМЛЕННЯ
«ПРАВО ПОСТІЙНОГО КОРИСТУВАННЯ ЗЕМЛЕЮ»?
На практиці досить часто виникає питання: «Чи обов’язково переоформляти право постійного користування на земельну ділянку відповідно до вимог Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-ІІІ (надалі – Земельний кодекс)?».
В першу чергу пропоную розкрити, що на сьогодні являє собою право постійного користування земельною ділянкою і хто саме може мати на такому праві земельну ділянку.
Згідно із Земельним кодексом право постійного користування земельною ділянкою – це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку та посвідчується державним актом.
Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають:
а) підприємства, установи та організації, що належать до
державної та комунальної власності;
б) громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації;
в) релігійні організації України, статути (положення) яких
зареєстровано у встановленому законом порядку, виключно для будівництва і обслуговування культових та інших будівель, необхідних для забезпечення їх діяльності (ст. 92 Земельного кодексу).
Свого часу, до набуття чинності Земельним кодексом, у постійне користування земля надавалася Радами народних депутатів із земель, що перебували у державній власності для наступних категорій осіб:
- громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства;
- сільськогосподарським підприємствам і організаціям;
- промисловим, транспортним та іншим несільськогосподарським підприємствам, установам і організаціям;
- організаціям для потреб оборони;
- для ведення лісового господарства спеціалізованим підприємствам;
- житловим, житлово-будівельним, гаражно-будівельним і дачно-будівельним кооперативам;
- спільним підприємствам, міжнародним об'єднанням і організаціям з участю українських, іноземних юридичних і фізичних осіб, підприємствам, що повністю належать іноземним інвесторам.
Право постійного користування посвідчувалося також державними актами, які видавалися і реєструвалися сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.
При прийнятті Земельного кодексу законодавець встановив, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2005 року (згодом строк було подовжено до 1 січня 2008 року) переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них (пункт 6 розділу X Земельного кодексу). Проте, Рішенням Конституційного Суду N 5-рп/2005 від 22.09.2005 положення даного пункту визнано неконституційним та таким, що втратило чинність.
Отже, виникає питання, чи потрібно все ж таки переоформляти право постійного користування, оскільки статтю 92 Земельного кодексу ніхто не відміняв. Відповідь – необов’язково, за бажанням користувача земельної ділянки.
Стаття 92 Земельного кодексу застосовується до первинного отримання земельних ділянок, оскільки закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи (ст. 58 Конституції України), а також у разі коли у самому нормативно-правовому акті є вказівка про надання йому зворотної сили, у нашому випадку - це пункт 6 розділу X Земельного кодексу, що визнано неконституційним та таким, що втратив чинність.
З наведеного вбачається, що на правовідносини стосовно отримання земельних ділянок у постійне користування, які виникли до набуття чинності Земельним кодексом, не поширюються положення статті 92 Земельного кодексу, а застосовуються норми «старого» земельного законодавства.
У випадку необхідності у переоформленні права постійного користування особами, що за чинним Земельним кодексом України, не можуть мати земельні ділянки на такому праві, наша Компанія надасть допомогу у переоформленні права постійного користування на право оренди або право власності у межах міста Києва.