На даний момент базовим Законом, що регулює діяльність громадських організацій, є Закон України «Про об’єднання громадян» від 16 червня 1992 р. Законодавче регулювання діяльності громадських організацій піддається обґрунтованій критиці з боку представників третього сектора. Значною мірою внаслідок лобіювання ними зміни нормативної бази діяльності громадських організацій Кабінетом Міністрів України було внесено до парламенту проект закону «Про громадські організації».
Законопроект внесений 14 листопада цього року й, відновлення роботи Верховної Ради України дає надію на позитивний результат його розгляду (проект закону № 3371; із текстом і супровідними документами можна ознайомитися на сайті ВР за посиланням:http://gska2.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=33677). Проект не позбавлений недоліків, але містить низку й прогресивних норм, про що необхідно згадати окремо.
Серйозних змін можуть зазнати норми щодо заснування громадських організацій. Зокрема право засновувати їх можуть отримати юридичні особи приватного права, тобто всі юридичні особи, крім створених розпорядчим актом органу державної влади чи місцевого самоврядування. За чинним законодавством засновниками громадської організації можуть бути лише фізичні особи.
Легалізація громадських організацій може відбуватися шляхом 1) реєстрації або 2) надсилання повідомлення про заснування. За чинним законодавством реєстрація громадської організації передбачає набуття нею статусу юридичної особи. В законопроекті вже чітко вказано, що громадські організації, легалізовані через повідомлення про заснування, прав юридичної особи не набувають. Певним кроком назад можна назвати появу в проекті норми про можливість відмови в легалізації при надсиланні повідомлення про заснування, що ставить всі громадські організації в залежність від Міністерства юстиції на стадії їх заснування. Закон України «Про об’єднання громадян» для випадків надсилання повідомлення про заснування такого права в легалізуючого органу не передбачає. Але в будь-якому разі на практиці засновники громадських організацій зараз віддають перевагу першому способу легалізації - реєстрації громадської організації, зокрема тому, що набуття прав юридичної особи дозволяє вести більш масштабну діяльність завдяки залученню коштів ззовні організації, не обмежуючись ентузіазмом і коштами самих лише членів організації.
Строки розгляду документів, поданих для легалізації громадської організації, пропонується збільшити до десяти днів (при поданні документів для державної реєстрації). Десять днів не можна назвати дуже тривалим строком для реєстрації, але в теперішньому Законі «Про об’єднання громадян» для реєстрації відводиться всього три дні. При поданні легалізуючому органу повідомлення про заснування ГО на розгляд повідомлення проект відводить п’ять днів, хоча чинний Закон ніякого строку не встановлює, оскільки зараз легалізуючий орган по ідеї повинен тільки збирати повідомлення й фіксувати дані з них, а не розглядати й оцінювати повідомлення про заснування на предмет відповідності Закону.
Проект закону розширює можливості державних органів і щодо припинення громадських організацій. Щодо організацій, легалізованих через повідомлення про заснування, їх може бути припинено шляхом публікації органом відповідного оголошення в друкованих ЗМІ за наслідками виявлення відсутності діяльності громадської організації протягом більш як трьох років. Серед підстав примусового розпуску громадських організацій за рішенням суду з’являється формулювання «провадження… діяльності, що заборонена законом». Це формулювання виглядає ширшим, ніж норми чинного законодавства, де наведено вичерпний перелік заборонених видів діяльності.
Болюче питання для громадських організацій – фінансування діяльності. Проект закону передбачає неприбутковість громадських організацій. В той же час, на відміну від Закону «Про об’єднання громадян», який передбачає здійснення господарської діяльності шляхом створення окремих госпрозрахункових юридичних осіб, законопроект дозволяє самим організаціям провадити господарську діяльність без мети отримання прибутку. Проте і з такою зміною законодавчих формулювань, мабуть, не варто сподіватися, що продаж за собівартістю виготовлення, або нижче, продукції неприбуткових організацій, пов’язаної з веденням їх основної діяльності, трактуватиметься податковими органами як отримання доходів, звільнених від оподаткування. Не зважаючи на наявність вже зараз у Законі України «Про оподаткування прибутку підприємств» положення про звільнення від оподаткування доходів неприбуткових організацій у вигляді «коштів або майна, які надходять таким неприбутковим організаціям, від проведення їх основної діяльності», ДПА звільняє від оподаткування лише пасивні доходи й надходження, отримані не від, а тільки для ведення основної діяльності (пожертви, гранти і т.п.).
Як бачимо, проект закону «Про громадські організації» потребує доопрацювання. Інститут масової інформації має намір докласти якомога більше зусиль для покращення правового регулювання діяльності третього сектора в Україні. Ми готові до координації зусиль і співпраці з усіма організаціями та фахівцями, які зацікавлені у відповідних законодавчих змінах та мають ідеї й натхнення для їх формулювання, популяризації та лобіювання в органах влади.
Джерело:
http://helsinki.org.ua |
